Коли люди приходять до притулку для тварин, то здебільшого вони хочуть взяти до себе дитинчат домашніх вихованців. Адже їх простіше вчити і дресирувати. Та й проживуть вони довше. А старим котикам і песикам часто доводиться доживати свої дні без господарів.
Здавалося, що така доля очікувала й на собаку на прізвисько Кенгуру. Вже не один рік він жив у притулку. Протягом цього часу песик навчився “посміхатися” усім відвідувачам притулку. Він і на задні лапки ставав, щоб усі бачили, який він красень. Але ніхто не хотів взяти старенького собаку до себе додому. Люди воліли брати цуценят.
Одного разу до притулку прийшли Террі і її донька Софі. У дівчинки був день народження і мама вирішила подарувати їй цуценя. Вони довго ходили туди й назад перед вольєрами, придивляючись до собак. Раптом їх погляд зупинився на Кенгуру. Він дивився на них такими сумними очима, що Террі і Софі просто не могли пройти повз.
Спочатку мама і донька пограли з песиком. Він виявився ласкавим і добрим. Додому вони повернулися у роздумах. Террі думала придбати маленького песика, але Софі сподобався Кенгуру. Поміркувавши один вечір, наступного дня мама і донька повернулися з твердим наміром взяти собаку додому.
Кенгуру не вірив своєму щастю. Нарешті, вже на схилі років, він все ж таки знайшов свою домівку і люблячих господарів. Крім того, у нього з’явився ще один друг — пес Лотті, який жив у Террі і Софі кілька років.
З новим другом Кенгуру бігає, грається, відпочиває на траві і лежить на сонечку. Старенький пес став більш активним. Собака чудово вписався у нову родину і тепер радіє життю.
