Біологи з університету Рочестера (США) знайшли причину стійкості гренландських китів до раку. Як показало дослідження, в їхньому організмі сформувалися високоефективні механізми відновлення ДНК.
Гренландські кити – одні з найбільших ссавців планети. Вони також вирізняються тривалим терміном життя – до 200 років.
Вважається, що ці фактори (великий розмір та довголіття) підвищують ризик розвитку раку. У великої тварини багато клітин, які можуть мутувати у злоякісні, а старіння здатне посилити несприятливі процеси. Але при цьому гренландські кити практично не хворіють на рак – це явище відоме як парадокс Пето.
Автори нового дослідження провели аналіз ДНК китів та встановили, що їхні клітини відновлюють дволанцюжкові розриви «з унікально високою ефективністю та точністю» порівняно з іншими ссавцями. Крім того, вчені виділили два білки: CIRBP та RPA2. Вони у високих концентраціях присутні у фібробластах китів та підвищують ефективність та точність репарації ДНК у клітинах людини.
Попередня теорія свідчила, що кити мають спеціальні гени, що пригнічують розвиток пухлин. Але вчені не знайшли її підтверджень. Вони зробили висновок, що замість захисних генів організм китів запобігає розвитку раку за допомогою більш точного та ефективного відновлення ДНК та збереження цілісності геному.
